Менінгококова інфекція є важливою проблемою в Україні, що пов’язано з високим рівнем захворюваності та летальності. До 10-15% менінгококових інфекцій призводять до смерті навіть при відповідному лікуванні антибактеріальними препаратами, а у тих хто вижив, можуть залишитись довгострокові ускладнення (втрата слуху, пошкодження головного мозку, пошкодження нирок, втрата кінцівок, проблеми з нервовою системою або серйозні шрами від пересадки шкіри). За оцінками, щороку у світі реєструється 1,2 мільйона випадків і 135 000 смертей.
Що таке менінгококова інфекція?
Менінгококова інфекція – це рідкісна, але серйозна інфекція, спричинена грамнегативною бактерією Neisseria meningitidis, також відомою як менінгокок (meningococcus). Єдиним природним господарем N. meningitidis є людина. Збудник, як правило, «оселяється» в задній частині носа та горла. Підступність менінгококової інфекції в тому, що кожен 10-й дорослий є безсимптомним носієм інфекції навіть не здогадуючись про це. А для людини поряд, яка має ослаблений імунітет, інфікування може мати дуже серйозні наслідки для здоров’я, такі як менінгіт або сепсис. Лідерство серед носіїв утримують підлітки віком 15–19 років із подальшим вікозалежним зниженням.
Як можна заразитися менінгококовою інфекцією?
Менінгокок передається аерозолем або при прямому контакті з респіраторними виділеннями хворих або здорових людей-носіїв (кашель, чхання, дихання, поцілунок) та має різні клінічні форми (від безсимптомного носоглоткового носійства (локалізована форма) до генералізованих форм (менінгококцемія)). Це дуже небезпечна інфекція, яка може призвести до смерті за кілька годин і вражає переважно дітей до 1 року.
Бактерія погано виживає поза людським організмом, тому для її передачі зазвичай потрібний тісний і тривалий контакт. Прикладом «тісного та тривалого контакту» є проживання в одному будинку або поцілунок.
Які є типи менінгококової інфекції?
Відповідно до складу полісахаридної капсули менінгокок класифікується на 13 серогруп, 6 з яких (A, B, C, W, X і Y) можуть спричиняти епідемії. В Україні більшість випадків інфекції, яка зумовлена менінгококом, припадає на серогрупу В, особливо у дітей до 5 років, а у дітей старше 5 років – на серогрупи А та С.
Хто має підвищений ризик інфікуватися менінгококовою інфекцією?
Хвороба може вразити будь-яку людину будь-якого віку, але до груп з підвищеним ризиком інфікування та тяжкого перебігу менінгококової інфекції відносять:
немовлят до 5 років (особливо – до року) життя;
підлітків та молодь 16-23 років;
людей з захворюваннями, що впливають на імунну систему (наприклад, ВІЛ, захворювання селезінки або її відсутність);
мікробіологів;
осіб, що подорожують до «менінгітного поясу» (Африка, на південь від Сахари, на території від Сенегалу до Ефіопії);
людей з груп ризику через спалах у їхній громаді;
військових.
Згідно з даними Державного експертного центру України, станом на вересень 2022 року усього зареєстровано 250 випадків захворювання, найвищий рівень захворюваності – серед дітей віком від 6 місяців до 3 років.
Яка клінічна картина захворювання?
Лише невелика частина людей, які зазнали впливу менінгококових бактерій, захворіє на це захворювання. На щастя, більшість із нас має природну стійкість до хвороби. Також наслідки інфікування залежать від властивостей збудника (вірулентності) та кількості його потрапляння в організм.
Прояви менінгококової інфекції різноманітні: від назофарингіту з симптомами схожими на звичайну застуду, як-от незначне підвищення температури, нежить та першіння в горлі, до важких форм хвороби з розвитком менінгококового менінгіту (запалення оболонок головного мозку), менінгокоцемії (зараження крові;сепсис), що за лічені години може призвести до шоку, коми і смерті (фульмінантна форма).
Розвиток захворювання виникає, коли бактерії «проривають» захисну оболонку носа та горла і потрапляють у кров, де вони швидко розмножуються, подвоюючи свою кількість кожні 30 хвилин. Захворювання швидко прогресує: інколи від моменту зараження до серйозних проявів минає менше двох діб. Навіть за умови своєчасного лікування в середньому 15 зі 100 хворих помирає.
Найбільш поширеними та небезпечними захворюваннями, що викликає менінгокок є менінгіт і менінгококцемія.
Симптоми менінгіту можуть розвиватись раптово, а можуть і протягом кількох днів після зараження. До найчастіших ознак менінгококового менінгіту відносяться:
лихоманка;
головний біль;
озноб;
ригідність м’язів шиї;
сплутаність свідомості (змінення психічного стану);
нудота;
блювання;
світлобоязнь (чутливість очей до світла);
гіперестезія (підвищена чутливість до всіх подразників);
судоми.
Немовлята можуть не мати класичних симптомів менінгіту, що значно ускладнює вчасну діагностику і несе загрозу для їх життя. Найбільш поширеними симптомами у малюків є дратівливість, блювання, втрата апетиту, спад активності, вибухання великого тім’ячка та аномальні рефлекси.
N. meningitidis є одним із найпоширеніших збудників бактеріального менінгіту у світі та єдиною бактерією, здатною викликати великі епідемії менінгіту. Повідомлялося про вибухові епідемії з показниками захворюваності до 1000 випадків на 100 000 жителів, особливо в країнах Африки на південь від Сахари («менінгітний» пояс).
Менінгококцемія (розмноження і циркуляція збудника в крові, що призводить до зараження всіх органів), окрім перерахованих вище симптомів, може призводити до:
підвищеної втомлюваності;
відчуття «холодних кінцівок»;
сильних болей у м’язах, суглобах, грудях чи животі;
прискоренного дихання;
діареї;
висипки у формі зірочок темно-пурпурового кольору, яка не зникає і не змінює колір після натискання стаканом. У випадку цього загрозливого симптому пацієнт підлягає терміновій госпіталізації.
Більшість тих, хто вижив, повністю одужують без довгострокових наслідків, але деякі залишаються з інвалідністю або проблемами, які можуть змінити їх життя. В них розвивається астенічний синдром (відчуття загальної слабкості, млявості, головні болі), гіпертензивний синдром (підвищеня внутрішньочерепного тиску), геміпарез (зниження сили м’язів в одній половині тулуба), погіршується слух. У деяких хворих прямим наслідком менінгіту є розвиток епілепсії – утворення вогнища патологічного збудження в корі головного мозку.
Після перенесеної хвороби зберігається тривалий імунітет.
Як захистити себе від менінгококової інфекції?
Єдиним раціональним підходом до боротьби з менінгококовою інфекцією є імунізація. Вона дозволяє уникнути важких уражень органів та систем тропних до менінгококу у дітей та дорослих.
В Україні наразі зареєстровано три вакцини від менінгококової інфекції:
НІМЕНРИКС (від серогруп A, C, Y, W-135) – підходить для дітей віком від 6 тижнів життя і дорослих;
МЕНАКТРА (від серогруп A, C, Y, W-135) – підходить для дітей віком від 9-ти місяців і дорослих;
БЕКСЕРО (від серогрупи В) – підходить для дітей віком від 2-х місяців і дорослих.
Вакцинація від менінгококової інфекції відноситься до рекомендованих (не покривається Національною службою охорони здоров’я) і її необхідно придбати власним коштом та зробити щеплення в комунальному медичному закладі, де пацієнт обслуговується, або ж в приватній клініці. Графіки введення вакцин визначає лікар згідно інструкції до цих препаратів.
Вакцини від різних типів менінгококу не є взаємозамінними, тому за можливості (особливо, якщо ви відноситесь до групи ризику по цьому захворюванню) їх варто отримати обидві.
Також необхідно дотримуватись інших важливих методів профілактики: виявлення та ізоляція хворих, санація виявлених бактеріальних носіїв, дотримання правил особистої гігієни, обмеження відвідування місць з великим скупченням людей.
Посилання на використанні джерела:
www.umj.com.ua/uk/publikatsia-200017-meningokokova-infektsiya-ta-vaktsinatsiya-chervoni-praportsi
https://www.cdc.gov/meningococcal/about/index.html#cdc_disease_basics_overview-what-it-is
Ірина Сергієнко, лікар педіатр